Розробка сайтів

html, css, xml

» Дизайн

гардасил

Дизайн сайту, безумовно, самим безпосереднім образом впливає на сприйняття інформації й грає не останню роль в успішності (або безуспішності) онлайнового бізнесу. У рамках маленької статейки ми свідомо не зможемо осягнути неосяжне, і тому обмежимося лише розглядом найважливішого моменту. Мені він здається важливим, і є, що сказати із цього приводу.

Якщо хто пам’ятає найперші специфікації HTML, той повинен звернути увагу на принципову відсутність у них інструмента форматування тексту по ширині. Згодом такий, звичайно ж, з’явився, але сформована на той час практика сайтостроения до пори до часу ігнорувала подібну можливість. У принципі, воно й вірно - розмірність екрана монітора варіювалася тоді від 12 до 15 дюймів, а дозвіл не перевищував 800*600 пикселей. Контент сайту без витівок натягався на весь екран, і це було правильно.

Ситуація докорінно змінилася із приходом на ринок щодо дешевих семнадцатидюймовочек і відеокарток, що розвертають по горизонталі килопиксель і більше. При читанні тексту з такого екрана вже доводиться крутити головою, що самим пагубним образом позначається на юзабилити.

У повній відповідності із практикою орієнтування на дурня, не навченого здійсненню подвійного кличу на заголовку вікна з метою масштабування оного до легкотравних пропорцій, деякі Вебмастера вирішили самоособисто контролювати процес. З’явилася ідеологія фіксованого дизайну, на противагу існуючої традиції форматування контента, що зветься відтепер гумовим дизайном.

Оскільки вимоги до кваліфікації Вебмастера при переході з гумового дизайну на фіксований різко знизилися, новомодна технологія одержала найширше поширення й безліч шанувальників. Виникла навіть концепція уподібнення тіла сторінки паперовому аркушу, що має наслідком поява стандарту на фарбування бэкграунда робочої області винятково в білі кольори. Виросло ціле покоління юзеров, не сприймаючі сторінки з гумовим дизайном й іншим кольорами тла як повноцінні ресурси. Далі можу поставити тільки три багатозначні крапки підряд, от як все далеко зайшло.

Ми не будемо тут іронізувати й згадувати закони Чизхолма (один із яких, до речі, прямо так і говорить: «якщо з даною технологією впорається навіть дурень, те тільки дурень їй і буде користуватися»), а оцінимо, чи дійсно сторінки з фіксованою шириною робочої області знімають всі протиріччя, які по визначенню й покликані були дозволити своєю появою.

На жаль. Те, що ми в підсумку спостерігаємо, досить далеко від досконалості. Чисто эстетически все виглядає більш-менш пристойно лише при дозволах екрана, що залишають до 30% вільного екранного простору по горизонталі, коли фіксований дизайн, строго говорячи, і не потрібний. При подальшому збільшенні діагоналі монітора стає й зовсім смішно: вузенька смужка з текстом на тлі порожнечі. З огляду на, що власники подібних девайсов працюють далеко не з 96dpi (а як мінімум з 120), а також з великими шрифтами, виставленими в браузері за замовчуванням, картина виходить чудової- большенькие буковки, у розпачі що намагаються впорядкуватися у відповідності зі стилем форматування (звичайно «justify»). І добре, якщо все це розташовується по центрі екрана, іноді форматування стовпчика той^-те-навіщо-те прив’язують до лівого краю (при цьому майстер ресурсу той^-те-шар-те й не використає). Ока б не дивилися…Але це не найстрашніше. От коли прихильник фіксованого дизайну раптом надумає почати видавати розсилання, то він автоматично, навіть не замислюючись про те, що творить, форматує HTML відповідно до звичного шаблона. Поштовий клієнт же звичайно має бічну панельку, і робоча область у нього менше, ніж у браузера. У підсумку юзер поимеет горизонтальну смугу прокручування, що вуж взагалі не йде ні в які ворота…До речі, у багатьох й у браузері відкриті лівосторонні панельки ресурсів, що також створює перешкоду для споживання контента сайтів з фіксованим дизайном. Вірніше, цього споживання й не відбувається - кількість щирих мазохістів дуже невеликий.

Незважаючи на всю очевидність вищевикладеного, ситуація з нечитабельністю контента деякої частини Інтернет-ресурсів із часом продовжує тільки збільшуватися. Зрозуміло, чому - сайтовладельцы орієнтуються на середньостатистичного юзера, і поступово збільшують горизонтальний розмір преформатированных блоків, не беручи до уваги та обставина, що статистика робиться в основному громадянами, знайомими з великою й могутньою російською мовою тільки на рівні «горілка-балалайка». У нас же трохи інший парк апаратур, зовсім не той, що в них. Це треба б якось ураховувати - російськомовне розсилання, текст якого вбитий у таблицю шириною 1200 пикселей, одним лише фактом свого існування викликає відверте здивування.

У принципі, Інтернет пережив кілька подібних моментів. Згадаємо тотальну навалу фреймів, невгамовне застосування технології шарів, використання всякого роду примочок від Microsoft, не схвалених W3C. Все це жваво й сьогодні, але лише там, де дійсно необхідно для користі справи. Фіксований дизайн, як видно, є один з подібних закидонов, данина моді, якщо хочете. Поступово це пройде, тому що немає завдання, що не могла б бути вирішена засобами традиційного гумового дизайну. Інша справа, що для цього потрібно мати більшу кваліфікацію. Ну так треба й рости над собою…Видимо, судження вийшло трохи категоричним й у якомусь ступені безапеляційним. Сприйміть його як привід до міркування, чи варто штучно обмежувати ступеня волі серфера, створюючи зовсім непотрібні перешкоди на шляху збагнення їм Вашого контента. Адже не факт, що власник поганого монітора не може бути Вашим цільовим відвідувачем, вірно?


Подразделы этой страницы: