» Мови розмітки

Новини

На початку лютого 1998 року міжнародна організація W3C затвердила специфікацію “Extensible Markup Language (XML) 1.0″, що поклала початок розробці безлічі нових мов розмітки для передачі інформації через Інтернет на основі стандарту XML. По суті справи, це означало новий крок у розвитку мов гіпертекстової розмітки. За чотири роки свого існування XML не тільки залучив до себе досить значну увагу з боку як звичайних користувачів, так і безлічі веб-дизайнерів, але й став невід’ємної чатиною Інтернету. Уже сьогодні практично не існує серверів, які в тім або іншому ступені не використали б цю технологію як аналог HTML. Однак говорити про те, що XML саме зараз стає основним способом трансляції гіпертексту через глобальну мережу, поки ще принаймні передчасно. Сама мова ще досить молода, і деякі її елементи дотепер перебувають у стадії розробки. Поки що створено лише загальний каркас того, що, можливо, у майбутньому замінить Html, але в якому конкретно виді це буде - поки сказати неможливо.

Від початку

У листопаді 1990 року, коли користувачі Інтернету вперше почули про нову технологію, назва якої цілком легко змогло вміститися всього в три букви, майже ніхто не міг уявити собі, що пройде зовсім небагато часу й технологія ця стане практично єдиним способом передачі інформації в глобальній мережі. Сьогодні вже для багатьох недосвідчених користувачів слово Інтернет міцно асоціюється з WWW, хоча насправді речі ці, звичайно, один з одним зв’язані, але все-таки небагато різні.

По великому рахунку, саме неймовірна популярність World Wide Web й її невід’ємної частини, HTML, безумовно, стала причиною вкрай підвищеної уваги до структур гіпертекстової розмітки документів.

Уперше поняття гіпертексту було уведено В.Бушем ще в 1945 році. Однак реальні додатки, що використають подібні структури даних, сталі використатися тільки починаючи з 60-х років, а воістину надзвичайний сплеск активності навколо цієї технології почався лише тоді, коли виникла реальна необхідність у механізмі об’єднання безлічі інформаційних ресурсів, забезпечення можливості створення, перегляду нелінійного тексту. І прикладом реалізації цього механізму послужила та сама павутина WWW.

Безпосередньо мова розмітки документів - це набір спеціальних інструкцій, називаних тэгами (у деяких перекладних виданнях тэги називають ярликами), призначених для створення в документах якої-небудь структури й визначення відносин відповідно між різними елементами цієї структури. Тэги мови розмітки, або, як їх іноді називають, що управляють дескриптори, у таких документах кодуються зовсім певним чином, виділяються щодо основного вмісту документа, після чого служать як інструкції для програми, що робить інтерпретацію й показ умісту документа, власне кажучи, тому, хто його переглядає, якщо намагатися знайти аналогії з Інтернетом, те цим хтось є клієнт, а програмою-інтерпретатором у найпоширенішому випадку є броузер). Уже в найперших системах для позначення цих команд було вирішено використати символи “<” й “>”, усередині яких поміщати назви інструкцій й їхні параметри. На сьогоднішній день такий спосіб позначення тэгов є загальновизнаним стандартом.

Саме використання гіпертекстової розбивки текстового документа в сучасних інформаційних системах зв’язано багато в чому з тим, що гіпертекст дозволяє створювати механізм так називаного нелінійного перегляду інформації. Це означає, що в системах дані представляються не у вигляді безперервного потоку текстових структур, а набором взаємозалежних компонентів, перехід по яких здійснюється за допомогою гіперпосилань.

Найбільш популярний і відомий на сьогоднішній день мова гіпертекстової розмітки - HTML, був створений спеціально для структурування й передачі інформації, що перебуває в мережі Інтернет, і є, безсумнівно, ключової складової технології WWW. З використанням гіпертекстової моделі документа спосіб подання різноманітних інформаційних ресурсів у мережі став більше впорядкований, а користувачі одержали зручний механізм пошуку й перегляду потрібної інформації. Однак першою ластівкою в цій справі все-таки прийнято вважати значно більше стара мова - SGML.